Невимовна біль втрати директора, колеги, вчителя…

Колектив  державного навчального закладу «Васильківський професійний ліцей» спіткало велике горе  - 30 січня  2014 року на 60-му році життя передчасна смерть  забрала від нас директора Бурія Віталія Валентиновича.

     Для одних вчителів ліцей – це просто робота, для інших – покликання, а для Віталія Валентиновича Бурія – це було його життя.

     Творчо обдарований, енергійний, по-справжньому діловий директор Віталій Валентинович прикладав чимало зусиль для розвитку професійного закладу, умів згуртовувати навколо себе однодумців.

     Він завжди знаходився у вирії ліцейних подій, йому властива була широка ерудиція, професіоналізм, вміння впливати на якість та результативність навчально-виробничого процесу.

     Ліцей для Віталія Валентиновича був другою домівкою, його коханим дитям. Адже ідея створення професійного комплексу на базі Васильківської загальноосвітньої школи належала саме йому. У 1990 році було розпочато будівництво професійного центру, а згодом – шкільної ферми. Школа встановила зв’язки з Інститутом педагогіки, вчені якого розробили навчальний план школи-коледжу.

      У 1990 році школа змінила свій статус. Тут стали навчатися учні від початкових класів до групи агрономів. Було встановлено тісні стосунки з Уманським сільськогосподарським інститутом, з іншими навчальним закладами області. 1 лютого 1993 року Міністерство освіти України видало наказ про відкриття на базі професійних груп Васильківської школи-коледжу професійно-технічного училища № 44. І так під одним дахом та керівництвом одного директора Бурія Віталія Валентиновича працювала школа та професійно-технічне училище.

     У 2003 році, у рік свого десятиріччя, ПТУ набуло статусу професійного ліцею, а в 2004 році, завдяки Віталію Валентиновичу, ліцей розширив свою базу: навчальний корпус та гуртожиток переведено в урочище Нижня Дар’івка  міста Шполи.

     Віталій Валентинович з кожним роком зміцнював матеріально-технічну базу ліцею, створював найсприятливіші умови для навчання та розвитку практичних навичок своїх учнів, надихав на нові творчі здобутки в освоєнні вибраної професії.

     Батьківське піклування про кожну дитину, що навчається в ліцеї, підтверджується тим, що кожен учень не обділений любов’ю та піклуванням  про нього – учні забезпечені безкоштовним трьохразовим гарячим харчуванням, проживанням в гуртожитку.

     Віталій Валентинович постійно був у творчому пошуку, він був учитель учителів, освітянський стаж якого становить 37 років.

Віталій Валентинович прожив гідне життя, залишивши по собі плоди своїх добрих справ, що завжди будуть сильнішими за смерть.

     Висловлюємо свої щирі співчуття і розділяємо біль непоправимої втрати з рідними та близькими покійного.

     Своє серце Ви людям віддали до краплини:

     Сіяли вічне і добре щодня, щохвилини.

     І ліцей Ви плекали, ніби батько дитину.

      Як же боляче нам…

      Ви так рано пішли в домовину…

      Світла пам’ять про Вас

      У серцях не погасне.

      Любов і повага до Вас не скресне -

      Земля Вам пухом і Царство небесне.